видоспецифічність дестабілізації каріотипу тварин за дії хронічного низькодозового іонізуючого опромінення

С.О. Костенко¹, П.П. Джус², С. А.Ведмідь¹, Є.А.Култикова¹

¹Національний університет біоресурсів та природокористування
України, Київ, Україна

²Інститут розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця НААН України

 

Мишоподібні гризуни завдяки їх близькому контакту із верхніми шарами грунту, де накопичується найбільша кількість полютантів, швидким темпам розмноження, широким ареалам їх розповсюдження, прив’язаності до певної території слугують вдалою моделлю для аналізу впливу генотоксичних факторів на ссавців. Свійські тварини є вірними супутниками людей та добре вивченим генетичним обєктом досліджень. Не дивлячись на майже 33 роки, які минули після аварії на ЧАЕС, залишаються невирішеними питання, що стосуються наявності видоспецифічної відповіді каріотипів на хронічний вплив низькодозового іонізуючого опромінення, підвищеної хромосомної нестабільності у нащадків опромінених батьків

Метою даної роботи був цитогенетичний аналіз тварин різних видів, які відвторюються в умовах хронічного впливу іонізуючого опромінення в райнах, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Основними модельними об’єктами досліджень генотоксичних факторів слугували три види мишоподібних гризунів: Microtus oeconomus (полівка-економка), Microtus arvalis (полівка звичайна) та Clethrionomys glareolus (полівка руда), які були відловлені в точках з різним рівнем іонізуючого опромінення у період: 1985 року (до аварії на ЧАЕС) та 1986, 1990, 1995, 2001 та 2010 роки після аварії, а також  свійські тварини (Bos taurus, Sus scrofa), яких розводять на територіях, що постраждали внасідок аварії.

Для аналізу використовували наступні методи оцінки генотоксичного впливу: частота інтерфазних клітин з мікроядрами, апоптозом, двоядерних, мітотичний індекс. Аналіз метафазних пластинок дозволив виявляти анеуплоїдію, поліплоїдію, хромосомні та хроматидні аберації, асинхронність розщеплення цетромірних районів хромосом.

В результаті досліджень виявлені загальні та видоспецифічні особливості цитогенетичної мінливості каріотипів різних видів, які проявляються за дії хронічного низькодозового опромінення. Підвищена частота клітин з мікроядрами була встановлена у тварин усіх досліджених видів. Асинхронність розщеплення центромірних районів хромосом носила видоспецифічний характер і залежали від каріотипів досліджених видів.