ОСМОТИЧНА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ЕРИТРОЦИТІВ КРОВІ  РУДОЇ НОРИЦІ (MYODES GLAREOLUS) ІЗ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ ЧАЕС З РІЗНИМ РІВНЕМ РАДІОНУКЛІДНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

Ю.П Гриневич, А.І Липська, О. О Бурдо, С.В. Телецька.

 

Інститут ядерних досліджень НАН України, м. Київ

 

Радіаційне випромінення, що здатне викликати значні зміни функціонального стану біологічних систем різного рівня організації, та сильно впливає на структуру мембран клітин крові, зокрема, еритроцитів (МЕ ),  які є показником функціонального стану організму людини та тварин. Широковживаним, і в той же час достатньо інформативним методом дослідження функціонального стану еритроцитів, є виначення їх осмотичної резистентності (ОРЕ), що відображає стійкість клітинних мембран до дії іонізуючого випромінення. Відомо, що система осмотичного гомеостазу є однією із критичних мішеней радіаційного, ультразвукового, кислотного та теплового ураження клітин.

Як тест-об'єкт радіоактивного забруднення нами була вибрана руда нориця (Myodes glareolus), яка широко розповсюджена на радіоактивно-забрудених територіях полігону Янів (потужність дози зовнішнього γ випромінення 5,0 – 21,0 мкЗв/год ). та полігону порівняння Дитятки (потужність дози зовнішнього γ випромінення 0,2- 0,22 мкЗв/год). В дослідах були використані тварини 2-3 місячного віку. Периферичну кров (10 мкл) відбирали із сонної артерії під легким ефірним наркозом у пробірки з різною концентрацією NaCl, попередньо додавши  0,1 мл гепарину. ОРЕ оцінювали за ступенем  гемолізу еритроцитів у розчинах NaCl  різної концентрації порівняно зі ступенем гемолізу зразка із дистильованою водою.

Показано, що у рудої нориці з полігону Янів початок гемолізу еритроцитів (мінімальний гемоліз) фіксувався за  концентрації розчину NaCl 0,55%,  та закінчувався  (максимальний гемоліз) за концентрації - 0,45%. У групі порівняння ( тварини із  полігону Дитятки) мінімальний гемоліз еритроцитів відмічався за концентрації NaCl 0,50 %, тоді як максимальний – за концетрації 0,35%. Окрім того, аналіз процентного співвідношення проміжних концентраціїй NaCl, за яких відбувається гемоліз, дає підставу стверджувати, що мембрани еритроцитів нориць із полігону Дитятки є стійкішими, ніж у рудих нориць із полігону Янів. Виявлена невелика різниця меж максимальної і мінімальної ОРЕ (амплітуда резистентності)  у нориць з полігону Янів та її збільшення у тварин із полігону Дитятки, що може свідчити про відсутність суттєвих змін структурних і функціональних властивостей мембран еритроцитів як наслідок дії на організм тварин радіонуклідного забруднення полігонів. Водночас, у мишоподібних гризунів із досліджуваних полігонів зони ЧАЕС такий рівень ОРЕ може бути обумовлений сукупним впливом низки екологічних факторів середовища їхнього перебуваня, основними із яких є рівень радіонуклідного забруднення та пов'язане з ним  тривале внутрішнє опромінення, а також накопичена сумарна доза.  Окрім того, велике значення мають  індивідуальні фізіолого-біохімічні особливості організму тварин, що регулюють як процеси диференціювання та дозрівання клітин еритроїдного ряду та вихід молодих (незрілих) форм еритроцитів у кров'яне русло, так і систему антиоксидантного захисту і її вихід на інший рівень функціонування, як наслідок специфіки фізико-хімічних механізмів регуляції і підтримання окисного гомеостазу у певному інтервалі малих доз радіації. Належить зазначити, що однією з причин підвищення проникності мембран еритроцитів та ініціації їх гемолізу є процеси вільнорадикального окиснення ліпідних структур еритроцитарних мембран, зумовлені радіаційним випроміненням, підвищеним утворення вільних радикалів у мембранах, що підтверджується низкою наукових даних.