Характеристика системи крові рудої нориці в градієнті радіаційного забруднення

 

Н.К. Родіонова, А. І. Липська, Н.М. Рябченко,О.А.Сова, О.О. Бурдо,  В. А. Шитюк

В. І.Ніколаєв

Інститут ядерних досліджень НАН України, Київ

 

Аварія на ЧорнобильськійАЕС започаткувала актуальний напрямок радіобіологічних досліджень - віддалені наслідкихронічної дії  іонізуючоговипромінювання (ІВ) низької інтенсивності на біоту в природних умовах. У післяаварійні роки накопичено багато експериментальних даних щодо вмісту радіонуклідів техногенногопоходження в різних компонентах природних екосистем ЧАЕС, їх міграції по харчових ланцюгах, здатності накопичуватися в організмі. Проте і сьогодні немає чітких прогностичних оцінок щодо біологічних наслідків хронічного опромінення у тварин з природних популяцій.Дляоцінки стану біоценозівв якості тест-об’єктів в дослідженнях широко використовують індикаторні види мишоподібних гризунів, які постійно перебувають у найбільш радіаційнозабруднених шарах екосистеми.

Радіобіологічні дослідження механізмів адаптації природних популяцій включають, насамперед, вивчення стану кровотворної системи, що є високочутливою до впливу будь-яких зовнішніх та внутрішніх факторів.

Мета роботи:дослідження гематологічних та цитогенетичних наслідків аварії на ЧАЕС у мишоподібних гризунів, що мешкали на радіоактивному сліді аварійного викиду за різної потужності експозиційної дози γ-випромінювання.

Об’єктом дослідження була руда нориця (Myodesglareolus) – домінуючий вид в угрупуванні дрібних гризунівзони відчуження ЧАЕС. В дослідженнях використовували гематологічні, цитогенетичні та γ-β-спектрометричні методи.

Потужність експозиційної дози γ-випромінювання в місцях перебування тварин змінювалась в широких межах (від 0,15 до 20,1мкЗв/год), як іконцентрація радіонуклідів в тілі тварин:¹³⁷Cs1,5÷601кБк/кг та⁹⁰Sr÷0,2-1016 кБк/кг. Хронічна дія ІВ призводить до суттєвих порушень процесів проліферації та диференціювання в усіх ростках кровотворення дослідних тварин, найвиразніші зміни спостерігалив еритроїдному ростку кісткового мозку (КМ). Кількість мієлокаріоцитів змінювалась в діапазоні 3,0÷18,0·10⁶/стегнову кістку. В периферичній крові реєстрували зниження еритроцитів, нейтрофільних та еозинофільних гранулоцитів, тоді як кількість лімфоцитів, навпаки, була достовірно більшою, ніж у контрольнійгрупі. Такі зміни в лімфоцитарній ланці імпактних тварин можна трактувати як прояв активації гуморальної та клітинної ланки імунітету.Істотні зміни виявлено у морфологічних параметрах (індексу маси) кровотворних органівтварин у порівнянні з контролем. Виявлено достовірне підвищення рівня поліхроматофільних еритроцитів КМз мікроядрами(у1,7-4,5 рази), індексу цитотоксичності (у 2-3 рази)на фоні незначного зниження кількості апоптичних клітин, що є несприятливою  прогностичною ознакою розвитку стохастичних віддалених наслідків опромінення.

Таким чином, встановлено лабільність показників системи крові, яка залежала від рівня дозового навантаження, а також репродуктивного стану тварин. Радіогенні зміни в системі кровотворення хронічно опромінених тварин, ймовірно, обумовлені як безпосереднім опроміненням інкорпорованими радіонуклідами (¹³⁷Csі ⁹⁰Sr + ⁹⁰Y) кровотворних органів, так і передачею патологічних змін, що формувались у ряді поколінь протягом пренатального та постнатального онтогенезу.