ДОСЛІДЖЕННЯ РАДІОПРОТЕКТОРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МЕЛАНІН-ГЛЮКАНОВОГО КОМПЛЕКСУ

 

Л.І. Маковецька, О.А. Главін, М.О. Дружина, В.М. Михайленко

 

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, Україна

 

Іонізуюча радіація є потужним ушкоджуючим фактором. У реальних умовах живі організми зазнають комплексного впливу чинників навколишнього середовища фізичної та хімічної природи, що при поєднанні з радіацією призводятьть до розвитку патологій різного ґенезу, у тому числі і онкологічних, зокрема шляхом порушення вільнорадикального гомеостазу, що обумовлює необхідність розробки заходів попередження шкідливих наслідків їх дії. Перспективними сполуками, що здатні контролювати стан системи окисного метаболізму є меланіни грибного походження, особливістю яких є наявність високої концентрації парамагнітних центрів. Меланіни захищають клітину, зв’язуючи вільні радикали і зменшуючи рівень окиснення поліненасичених жирних кислот, упереджуючи ушкодження клітинних мембран. Вони є потужними природними антиоксидантами з біопротекторною функцією.

Нами було обрано меланін-глюкановий комплекс (МГК) з Fomes fomentarius з метою дослідити його вплив на рівень вільнорадикальних процесів у крові щурів за сумісної дії малих доз іонізуючого випромінювання (ІВ) та екзогенних оксидів азоту (ОА) та оцінити   можливості використання МГК для  корекції проявів оксидативного і нітрозативного стресу.

В модельних дослідженнях на щурах за дії ОА та ІВ охарактеризовано вплив МГК (10 мкг/мл питної води) на стан маркерів оксидативних і нітрозативних порушень вільнорадикального гомеостазу: про-антиоксидантного співвідношення в гемолізаті, вмісту білкових сульфгідрильних груп (SH-груп) і пероксидного окиснення ліпідів за вмістом малонового діальдегіду в плазмі крові та рівня апоптозу в ЛПК щурів.

Застосування МГК достовірно знижувало на 32-24 % (р≤0,05) рівень переоксидного окиснення ліпідів та про-антиоксидантне співвідношення у крові тварин на 8 добу після завершення дії канцерогенонебезпечних чинників довкілля порівняно з їх значеннями за дії ОА та ІВ із наближенням до контрольних на 15 добу. Дія МГК супроводжувалась 50% зниженням рівня апоптозу в ЛПК на 1 добу, а на 8 добу відмічено відновлення контрольних рівнів апоптозу і SH-груп.

Отже, використання меланін-глюканового комплексу суттєво знижувало про-антиоксидантне співвідношення, інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів у крові і рівень апоптозу в лімфоцитах та підвищує рівень SH-груп в крові щурів за дії ОА та ІВ.

Таким чином, доведено можливість застосування МГК в якості регулятора вільнорадикальних порушень за дії канцерогенонебезпечних факторів довкілля.